Я в отпуске. Брожу по Львову,
Где прошлое, как из зеркал
Глядит. Где не освоил мову.
Не победил, но и не пал.
Бежал. Меня купил Израиль
За пляшку, нюшку табака,
Теперь брожу, теперь не знаю,
Где затаилась боль моя?
Я помню, как она уныло
Меня сосала, словно червь,
Как пожирала мои силы
Страданий бесконечных вервь.
И я ходил, себя не помня,
По этим мощенным камням
И город, как каменоломня
Манил меня узором брам.
Брожу и утешаюсь мыслью -
Себе я не принадлежу.
Я обошел вокруг и вышел
Уже на чуждом берегу.
Не так все сталось, как хотелось -
Увы, я мир не изменил.
И мое вянущее тело
Летит, но только лишь в сортир.
И острота уже исчезла,
И темнота сошла на нет,
Брожу не пьяный, и не трезвый,
И в прошлое ищу билет.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Бог передом правит... не ты создавал мир, не тебе его и менять. Но! вот себя ты точно изменил, и ясность твоих мыслей подтверждает это. С наступающим Новым годом! Комментарий автора: Спасибо, Миша! С Новым годом!
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
